|
Історія виникнення
Як влаштована мережа Internet
Принципи функціонування і ресурси Інтернет
В даний час найбільшою і найпопулярнішою в світі являється глобальна мережа Internet (від лат. Іnter – між. і net - мережа).
Internet – це глобальна інформаційна мережа, яка об’єднує велику кількість регіональних мереж і водночас мільйони комп’ютерів у всіх кінцях планети з метою обміну даними та доступу до інформаційних і технологічних ресурсів.
Непрямим поштовхом створення Інтернет став запуск Радянським Союзом у 1957 році першого штучного супутника Землі. На той час уже почалася Холодна війна і Сполучені Штати, розуміючи, що супутник - це ще не вершина радянських наукових досліджень у військовій галузі, побачили для себе загрозу використання ракет СРСР як ядерної зброї. У цьому ж 1957 році при департаменті оборони США було створене Агентство дослідницьких проектів особливої складності - ARPA. Одним із напрямків роботи Агентства стало створення комп'ютерних технологій для військових цілей, зокрема для зв'язку.
Перед американськими ученими Пентагон поставив нелегке завдання: створити комп'ютерну мережу, якою могли б користуватися військові при ядерному нападі на країну. Мережа повинна була використовуватися для здійснення зв'язку між командними пунктами системи оборони. Головним критерієм при створенні мережі вважалась її невразливість до часткової руйнації під час ядерної атаки. Навіть при руйнації деяких гілок і вузлів, повідомлення повинні були потрапляти до адресата
Єдиним способом формування такої комп'ютерної мережі було особливе з'єднання комп'ютерів, при якому комунікація не залежала б від якого-небудь центрального сервера. При втраті одного, декілька чи навіть більшої частин комп'ютерів, підсистеми повинні були продовжувати працювати, забезпечуючи можливість удару у відповідь.
Днем народженння Iнтернета можна назвати 2 січня 1969 року. В цей день Агенство перспективних досліджень (ARPA - Advanced Research Projects Agency), що є одним з підрозділів Міністерства оборони США, почало роботу над проектом зв'язку комп'ютерів оборонних організацій. В результаті наукових пошуків була створена мережа ARPANET, в основу функціонування якої покладено принципи, на яких пізніше буде побудовано Iнтернет.
Наступним кроком в розвитку Iнтернета стало створення мережі Національного наукового фонду США (NFS). Мережа, названа NFSNET, об'єднала наукові центри Сполучених Штатів. При цьому основою мережі стали 5 суперкомп'ютерів, з'єднаних між собою високошвидкісними лініями зв'язку. Всі решта користувачів під'єднувалися до мережі і могли використовувати можливості, надані цими комп'ютерами.
Мережа NFSNET швидко зайняла місце ARPANET, і останню ліквідували в 1990 році. Розвиток мережі потребував її реорганізації, тому в 1987 році було створено NFSNET Backbon - базову частину, або хребет мережі. Хребет складався із 13 центрів, з'єднаних один з одним високошвидкісними каналами зв'язку. Центри розміщувалися в різних частинах США. Таким чином з'явилася мережа Iнтернет в США.
Одночасно були створені національні мережі в інших країнах. Комп'ютерні мережі різних країн почали об'єднуватися, і в дев'яностих роках з'явився Iнтернет в його сьогоднiшньому вигляді. Зараз Iнтернет об'єднує тисячі різних мереж, розміщених по всьому світу. До нього мають доступ десятки мільйонів користувачів. Ріст і розвиток Iнтернета продовжується, спостерігається збільшення його ролі у всіх інформаційних технологіях.
Основні мережні сервіси.
Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом "клієнт-сервер". Одна програма - "клієнт" формує запит та надсилає другій "серверу". Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів).
Служба Інтернету – це набір послуг, які надаються клієнтам програмним
забезпеченням серверів Інтернету з використанням певних мережних протоколів.
До служб Інтернету відносяться:
- Веб
- Веб-форуми
- Блоги
- Вікі-проекти
- Інтернет-магазини
- Інтернет-аукціони
- Електронна пошта та списки розсилки Групи новин (в основному, Usenet)
- Файлообмінні мережі
- Електронні платіжні системи
- Інтернет-радіо
- Інтернет-телебачення
- IP-телефонія
- Системи обміну повідомленнями
- FTP-сервери
- IRC
Сервіс WWW (World Wide Web - всесвітня павутина). WWW - це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на Web-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Web-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол (жаргонний термін - Web-сайт, або просто сайт). Web-сторінка - це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки - HTML (Hyper-Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відео об'єкти.
Найважливішою рисою Web-сторінок є гіпертекстові посилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, із малюнком, можна пов'язати інший Web-документ, тобто встановити гіперпосилання. У цьому разі під час клацання лівою клавішею миші на тексті або рисунку, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, також може мати гіперпосилання на інші документи. Таким чином сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, які зберігаються в серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення.
Для передачі інформації у WWW використовується протокол HTTP (HyperText Transfer Protocol - протокол передачі гіпертексту). Перегляд Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм браузерів (від слова "to browse" - переглядати). Найпопулярнішими Web-браузерами в Україні є Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator.
Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів Internet. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із нього на свій комп'ютер або скопіювати файл із свого на віддалений комп'ютер.
Електронна пошта (E-mail). Вона є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Internet. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Internet. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів. Електронна пошта є найдешевшим і доступним Internet-сервісом в Україні.
Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні сполучення між адресатом і його поштовим сервером, за командою відбувається передача повідомлень, що надійшли на комп'ютер адресата. Серед клієнтських поштових програм можна виділити The Bat, Microsoft Outlook та інші.
Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник подій») — це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості, відсортовані в зворотному хронологічному порядку (останній запис зверху).Відмінності блогу від традиційного щоденника характеризуються середовищем. Сукупність усіх блогів в Інтернеті створює блогосферу.
Інтернет-магазин - це магазин, "вітрина" якого розташована в інтернеті і який дає можливість замовити товар через інтернет.
Віртуальний аукціон - це щось середнє між дошкою оголошень в газеті і інтернет-магазином. Тобто на їх сторінках всі охочі можуть, як виставити що-небудь на продаж, так і купити вподобану річ. Останні 3-4 роки інтернет-аукціони почали користуватися серед українців особливою популярністю.
Интернет-радио - це, як не дивно, радіомовлення в Інтернеті. Більшість найвідоміших радіоканалів що віщають в Інтернеті просто ретранслюють програми ефірних радіостанцій, але зустрічаються серед них і багато каналів повністю незалежних від традиційних засобів передачі сигналу. Вони транслюють свої програми тільки в Інтернеті. Як і звичайне ефірне радіо, радіо в Інтернеті охоплює широкий спектр інтересів різних груп і співтовариств. У програмах різних каналів присутня музика безлічі стилів і напрямів, інформаційні випуски, розважальні шоу, розмови про культуру і ісськустве, прогнози погоди, гороскопи і інші програми складові “джентельменській″ набір більшості сучасних радіоканалів. Вещание в Інтернеті має свої переваги і недоліки. Серед переваг потрібно відзначити можливо звернутися до улюбленого радіоканалу практично з будь-якої точки миру. Наприклад, слухати яку-небудь австралійську програму радіо в Інтернеті цілком можливо з Європи або Америки. Це робить інтернет-радіо популярним серед іммігрантів і людей, які не мають якісного обслуговування місцевих ефірних радіостанції.
Телебачення міжмережевого протоколу (англ. Internet Protocol Television, скорочено IPTV) - система, що використовує двосторонній цифровий сигнал радіопередачі, який передається через кабельну мережу за допомогою широкосмугового підключення. Воно базується на декодуванні відео IP і перетворення його в стандартні телевізійні сигнали.
Інтернет-телебачення вийшло на новий рівень розвитку. Якщо до недавнього часу воно здавалося простому користувачу дивним, то тепер інтернет-телебачення набуває колосальних масштабів. Користувачів спокушають великий вибір можливостей застосування телевізійного контенту, які до останнього часу були практично нездійсненні на традиційному телебаченні.
ІР-телефонія - це надання послуг голосового зв’язку засобами мереж передачі даних. Технологія ІР-телефонії дозволяє нам надавати послуги як абонентам традиційної телефонії, так і створювати зручні та економічні рішення для побудови корпоративних телефонних мереж.
Загальноприйнятим протоколом в мережі є ТСР/ІР (Transmision Control Protocol/ Internet Protocol). У мережі Internet для передачі даних використовується принцип комутації пакетів. Дані, які циркулюють в інформаційному полі, розбиваються на невеликі блоки і вкладаються в так звані пакети. Кожен пакет, крім власне самих даних, містить заголовок із службовою інформацією, де вказується адреса відправника, адрес отримувача, номер пакета у повідомлені. Пакети передаються від одного вузла до іншого, який розташований ближче до адресата. Пакети одного і того ж самого повідомлення можуть бути передані навіть різними шляхами, якщо передача пакету була невдалою, то вона повторюється. У пункті призначення пакети впорядковуються і збираються в один документ. Протокол ТСР відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються докупи, а протокол ІР відповідає за те як пакети досягають адресата.
Система адрес у мережі Internet.
Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. Однак, оскільки об'єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов'язково присутня адреса вузла.
Для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить IP-адреса. IP-адреса - це чотирибайтне число, перших два байти якого визначають адресу підмережі, а два інших - адресу вузла в ній. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. На практиці ж через особливості адресації до деяких типів локальних мереж кількість можливих адрес становить понад 2 млрд. Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) - послідовність імен, сполучених крапками, наприклад, microsoft.com, rambler.ru, itl.net.ua, lviv.ua і т.д.
Домен - група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом.
Наведемо доменні імена деяких країн та організацій:
us- США,
au- Австралія,
fr- Франція,
са- Канада,
jp- Японія,
ru- Росія,
uа- Україна,
de- Німеччина,
com- комерційні організація,
edu - навчальні заклади,
gov - урядові установи,
net - постачальники мережних послуг,
org - неприбуткові організації.
Слід зазначити, що IP та DNS - різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп'ютера. Для переведення доменних імен у IP-адресу служить сервіс DNS.
Для ідентифікації ресурсів мережі (файлів, Web-сторінок) використовується адреса URL(Uniform Resource Locator - уніфікований покажчик ресурсу), яка складається з трьох частин:
1. зазначення сервісу, що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім'я протоколу). Після імені йдуть двокрапка: і два знаки / (коса риска): http://... ;
2. зазначення DNS імені комп'ютера: http://www.library.cornell.edu... ;
3. зазначення повного шляху доступу до файлу на даному комп'ютері: http://www. library.cornell.edu/preservation/digital.html
Як роздільник у повному імені використовується знак /. Вводячи ім'я, потрібно точно дотримувати регістр символів, оскільки в Internet малі та великі літери вважаються різними.
В електронній пошті адреса складається з імені одержувача (поштової скриньки), знака "@" та доменної адреси поштового сервера (локальної мережі), до якого приєднано одержувача. Наприклад: ivan@mail.ru .
Програми браузери
Основне призначення програми-браузера (англ. browse [brauz] - пролистати, переглянути) - відкрити по зазначеній адресі Web-Сторінку. Але сучасні браузери мають значно більш широкі можливості й дозволяють працювати не тільки зі службою WWW, але й з електронною поштою, телеконференціями й іншими службами Інтернет. Таких служб досить багато - це й дистанційний доступ (Telnet), і передача файлів (FTP), і багато чого іншого.
У цей час програми-браузери випускають багато фірм. Прикладами програм – браузерів є Internet Explorer, Opera, Mozilla Firefox, Google Chrome і т.д. Фірма Microsoft до кожної нової версії програми Internet Explorer (IE) практично відразу випускає локалізовану (російськомовну) версію. Крім того, на багатьох комп'ютерах установлена операційна система Windows, а це означає вбудовані браузер IE і поштову програму Outlook Express. У силу цих причин у практикумі будуть розглядатися російськомовна версія браузера Internet Explorer.
Вид програми-браузера IE в одному з варіантів її настроювання наведений на мал. 1. Програма має стандартний для Windows-додатків фірми Microsoft вид: у верхній частині екрана розташоване Головне меню, нижче - панель інструментів, під нею - адресний рядок, нижче - інформаційне вікно браузера, під ним - інформаційна; рядок браузера, що показує стан завантаження Web-Сторінки, у правому верхньому куті - три кнопки керування станом і розмірами вікна програми.
За допомогою цієї програми можна настроювати розміри вікна, вид панелі інструментів, тип, кольори, розмір шрифтів і інші характеристики інформації, що представляється в інформаційнім вікні. Настроювань дуже багато, нижче розглядаються тільки деякі з них. Викликати вікно настроювань можна, виконавши команду Вид - Властивості.
Основні небезпечності при роботі у мережі
Комп’ютерні віруси є небезпечними програмами, які можуть поширюватися через електронну пошту або веб-сторінки. Віруси можуть пошкодити файли або програмне забезпечення, що міститься на комп’ютері.
Найкращим способом захисту комп’ютера від зломів і проникнень є використання брандмауера та регулярне оновлення операційної системи.
Правила безпечної роботи в Інтернеті
Закривайте сумнівні спливаючі вікна
Спливаючі вікна — це невеликі вікна з повідомленнями, які закликають вас клацнути у вікні. Якщо таке вікно з’являється на вашому екрані, то найбезпечніша річ, яку можна зробити, — це закрити вікно, клацнувши значок X (зазвичай його розміщено у верхньому правому куті). Ніколи не можна передбачити, які дії зробить програма, навіть якщо ви клацнете кнопку «Ні».
Не допускайте того, щоб вас ошукали
Приховати свою особу в Інтернеті легко. Рекомендується перевірити особу людини, з якою ви спілкуєтеся (наприклад, у групах обговорення). Не повідомляйте особисту інформацію через Інтернет нікому, крім людей, яких ви знаєте і яким довіряєте. Якщо вас просять надати персональну інформацію на веб-сайті, завжди перевіряйте розділ «Умови використання» або «Політика захисту конфіденційної інформації», щоб пересвідчитися, що оператор веб-сайту пояснив, для чого буде використовуватись інформація і чи буде вона передаватись іншим особам.
Етичні та правові основи захисту інформації.
Авторське право
Про інформаційну безпеку
Що дозволено і що не дозволено в Інтернеті
Інтернет є публічним місцем. Працюючи в онлайні, слід дотримуватися основних правил так само, як ви дотримуєтеся правил дорожнього руху, перебуваючи за кермом.
Закони стосуються й Інтернету
Хоча більшість законів було створено до того, як Інтернет набув широкого розповсюдження, дія законів розповсюджується і на Інтернет. Все, що є незаконним у повсякденному житті, є незаконним і в онлайні.
Надаючи безпрецедентні можливості для вільного спілкування, Інтернет водночас накладає й відповідальність. Зокрема, ви несете відповідальність за вміст і законність свого веб-сайту.
Авторське право захищає спосіб, в який ви втілюєте ідею в життя, але не саму ідею. Копіювати матеріали з Інтернету для використання в особистих цілях дозволено, але передавати та подавати такий матеріал як власний не можна. Наприклад, якщо ви використовуєте матеріал для своєї презентації, то маєте посилатися на джерело.
Передавання недозволеного матеріалу (зокрема, незаконних копій фільмів або музичних творів, доступних у однорангових (P2P) мережах) є незаконним.
Копіювання програмного забезпечення та баз даних, для використання яких потрібні ліцензії, є незаконним, навіть якщо це робиться з метою застосування в особистих цілях.
Незаконне використання матеріалів може призвести до позовів за спричинені збитки і мати інші наслідки, передбачені законодавством.
| 
